ВІРТУАЛЬНА ПОДОРОЖ МУЗЕЄМ      ( викачати   з сервера  http://dfiles.ru/files/1wwqbpbxr)

Вербки - моє село! Для мене ти єдине – Рідної Павлоградщини частина.

«Наш край – історія жива»

       На правому березі ріки Самара в 1700 році у чащі розложистих верб і диких тополь сиділо куренями і зимівниками запорозьке козацтво. Тут виникла велика казенна слобода, названа Вербками.

         1918 рік – для боротьби з іноземною інтервенцією створений партизанський загін на чолі з І.Ф.Моренцем.

         1921 рік – «Спілка вербських селянок» відкрила притулок та дитячий будинок для сиріт.

         1925 рік – перше колективне господарство – комуна «Сільський пролетар»

         1924 – 1925 – колгосп ім.. Леніна, головою якого був С.А. Ковпак

         1932 – 1933 – страшні голодні роки,  село Вербки стоїть першим у списку шести сіл України, занесених на чорну дошку. Померло з голоду – 161 людина.

         1941 – 1945 – створена підпільна група у складі 20 чоловік на чолі з учителем М.І.Лупирем.

         Фашистами вбито 39 жителів, вивезено в Німеччину 335, на фронтах війни загинуло 732 мешканців села Вербки.

         17.09.1943 – село звільнене від ворожої окупації військами Південно-Західного фронту. За визволення сіл Вербки і Морозівське загинуло більше 500 солдат, 42-х з них установлені прізвища.

         1952 - Сільгоспартілі імені Фрунзе, імені Калініна, «Зірка» об`єдналися в колгосп «Рассвет»

1985 – відкрито Меморіал Слави

1989 – колгосп «Рассвет» виходить на трьохтисячний рубіж по надоях молока.

90-ті – Вербська школа – бронзовий призер ВДНГ з трудового навчання, Грамота Президії Верховної Ради УРСР.

1993 – збудовано і відкрито стадіон імені Радянської Армії на честь 50-річчя визволення сіл Вербки і Морозівське.

2003-2004 – вербківська середня школа пройшла генеральну реконструкцію, постійний учасник міжнародних виставок «Освіта України»

.